суботу, 15 лютого 2014 р.

Жінки в житті Шевченка


Мало кому в коханні так не щастило, як Тарасові Шевченку. Будучи емоційною і чутливою натурою, Тарас Шевченко, як і кожен поет закохувався часто. Однак лиха недоля переслідувала його все життя, не даючи йому щастя у шлюбі, у любові з дружиною, про яку мріяв, особливо в останні роки свого життя.
То хто ж вони були, ті музи, які надихали поета, які давали йому втіху і навівали смуток, які любили його ,яких любив він? Їх було чимало,але зупинимося на трьох жіночих постатях.

Стрілися двоє в житейському морі.
Може, сьогодн, а може колись…
В серця питаються: йти далі поруч
Чи постоявши, навік  розійтись?


Княжна Варвара Миколаївна Рєпніна


В містечку Яготин Полтавської губернії, де Шевченко мешкав у родині Миколи Григоровича Рєпніна-Волконського – князя, генерала, старшого брата декабриста С. Волконського.
Дочка князя, 35 – річна Варвара, захопилася талантом і поезією Шевченка й закохалася в нього на все життя. Поет з великою повагою поставився до почуття Варвари, але не міг примусити серце відповісти на щире кохання.
Врешті–решт між ними зав’язалась тепла довірлива дружба, яка не переривалась до останніх років життя Шевченка. Варвара у подальшому так і не вийшла заміж. Відраду для себе знаходила в релігії.

Ганна Закревська


Навчаючись в Академії, вже прославленим автором «Кобзаря» і відомим портретистом, їде Шевченко до України. І саме в цей час переживає велике кохання до Ганни Закревської. Ганна вийшла заміж в 17 років, за чоловіка удвічі старшого за неї. На час зустрічі з Тарасом Григоровичем їй виповнилось 21 рік, у неї вже були син і донька. Платон Закревський запросив Шевченка, щоб той намалював портрети Ганни і сина. Їхні зустрічі поступово переросли в коханн. Шевченко й сам розумів, що його кохання до Ганни не могло бути щасливим, що він не мав права міняти щось у її долі. Своє почуття він виливав у віршах: «Немає гірше як в неволі», «Якби зустрілися ми знову».

Ликера Полусмак


Ликера Полусмак народилася в 1842 році с. Безухлівці на Чернігівщині, рано осиротіла. Була кріпачкою дворянина О. Макарова. Молодою переїхала до Петербурга, де стала покоївкою. Певна річ мріяла про родине щастя. Коли поет посватався до неї, його друзі були шоковані. До ролі дружини геніального поета вона була не готова. Він любив її всім серцем і на застереження друзів не зважав.

Неправда те, що люблять тільки раз
І лиш одну в житті чи так одного.
Не перше я люблю й не першу вас,
Та не любив ніколи так нікого.

Він найняв їй окрему кімнату, справив гарний посаг. І коли вже наближалося весілля, він застає її в обіймах іншого. Розрив їх стосунків загострив хворобу Шевченка. 
Ликера пізніше вийшла заміж за перукаря Яковлєва, а в старості оселилась в Каневі, часто ходила на могилу Шевченка.

3 коментарі: